5-й День Народження студії
Час летить невпинно... І ось наша студія вже відсвяткувала свій п’ятий день народження. Як завжди, наші корпоративи проходять якось незвично, цікаво та екстремально. Цього разу ми поїхали святкувати у Львів.
Бажаючих поїхати виявилось багато. Довелось наймати цілий бус, ще четверо поїхали на поїзді. 7:00 ранку, п’ятниця (так-так, це був робочий день) всі збираються на офісі. Я захожу в офіс ще сонний, і тут бац — в очі мені б’є яскраво синій колір. Це ми нарешті обзавелися футболками з логотипом студії: поки одні тільки підбирали собі розмір, інші вже робили селфіки в інстаграмі в новій футболочці. Корпоративна футболка, як виявилось, річ досить корисна, особливо якщо вона яскравого кольору. Коли натовп розбігається по вулиці, то дуже легко всіх знайти, а також, якщо загубився сам, то легше вбачити своїх.
Одягнувши футболки і захопивши з собою гітару, ми погрузились в бус і рушили в дорогу. По старій добрій традиції, коли ми кудись їдемо, то граємо в дорозі в «Мафію». Цього разу разом з ведучим нас грало 11 чоловік. Подекуди один раунд тривав по півгодини, хаотично формувались тимчасові союзи між гравцями, потім розпадались, аналізувалось все: жести, міміка, попередні голосування. Найбільше запам’ятався Олександр Ленський, який вперше грав в цю гру. Він кожного разу на весь автобус верещав «Я мирний! Я мирний!». В результаті було прийняте колективне рішення: на початку кожної гри його виключати першим, щоб потім було спокійніше грати :). Також Сергій Катрич одного разу зловив джек-пот, він зумів виграти, граючи «маньяком», що дуже важко. Чотири з половиною години в дорозі пройшли непомітно. Ми добре прокачали трьох наших нових гравців, наступного разу грати з ними буде важче і цікавіше.
Отже, ми у Львові. Першим ділом ми добряче перекусили гамбургерами. Потім поїхали до Стрийського парку. Там на нас чекав сюрприз. Точніше, цей сюрприз їхав всю дорогу з нами — це був величезний торт з цифрою 5, логотипом студії та html-тегом <huge cake>. Чому саме Стрийський парк? Тому що, по-перше, він досить гарний та великий, і по-друге, там є скульптура сокола, який перегукується з назвою та логотипом нашої студії.
Власне, біля цієї скульптури ми і поласували тортиком. Але два десятка хлопців плюс п’ятеро дівчат так і не змогли його з’їсти. Занадто великий він виявився цього разу. Потрібно буде нагадати наступного разу, щоб розрізали торт на трохи менші куски, які можливо буде з’їсти.
Після солодкої паузи наша команда розділилась на дві групи. Бажаючі отримати порцію адреналіну пішли в львівський аквапарк. Інша частина пішла гуляти по мальовничому Львову. До слова, Львів зустрів нас дуже гостинно. Погода була чудова, сонячна, можна було ходити в футболках.
Аквапарк не був сюрпризом для нас, ми знали про це заздалегідь, тому охочі поплавати взяли з собою необхідні речі з дому. До цього я був у двох відкритих аквапарках: в Криму та Турції. Вони були величезні по площі і досить цікаві. Тому, чесно кажучи, я не очікував багато від критого львівського аквапарку. Але я був приємно здивований. Аквапарк досить якісно спроектований, чистий, з відповідним рівнем сервісу, цікавими атракціонами та демократичними цінами. Однозначно можу порадити цей аквапарк і вам, бо й сам хочу туди ще раз. Крім атракціонів, там також є великий басейн. Нажаль, в нього пускають лише в шапочках для плавання. Хто дуже зголодніє, то може перекусити в кафе, в якому є навіть вареники :). Додаткові послуги купуються за допомогою браслетів, розрахунок при виході — зручно!
Як програмісти зі стажем, ми вирішили перенести техніки, які ми використовуємо в програмуванні, на підкорення атракціонів аквапарку. Ну, може, це я сам собі так придумав, але я проходив атракціони в режимі continuous integration за допомогою TDD :). Зараз поясню, що це означає. Коли ти перший раз спускаєшся з якоїсь гірки, то ще не знаєш всіх її поворотів і хитрощів. І в перший раз є велика ймовірність перевернутись на якомусь повороті. В цьому аквапарку є дві великі гірки, в яких можна спускатись на подвійних кругах (розраховані на двох людей). Це круто, адже більша вага — більша швидкість — більше адреналіну. Я пробував спускатись з цих гірок з трьома різними співробітниками, в кожного була інша вага, і кожного разу процес проходження гірки був різним. З першої спроби не вдавалось пройти тунель без перевороту. Ми не здавались, йшли ще раз, міняли тактику, вчились проходити один поворот, потім наступний і так до тих пір, поки ми не проходили гірку без падінь. Не нагадує вам процес написання коду з покриттям тестами? :) Найбільш чудернацькою для мене виявилась гірка під назвою «Унітаз». Власне, на цій гірці ви можете відчути себе тим самим, що зазвичай спускають в унітаз. Спочатку гірка вас добряче розкрутить, а потім ви по колу спадаєте в раковину і кожного разу падаєте по іншому, зазвичай або спиною, або головою вниз. Незважаючи на велетенський кусок торта, який кожний з нас з’їв, за дві з половиною години сили нас покинули, і перед виходом з аквапарку ми трохи покиснули в джакузі.
Після аквапарку на нас чекав ще один сюрприз — екскурсія по Львову. До цього я двічі був у Львові, і двічі на екскурсіях. Але цього разу мені показали і розповіли про нові місця, в яких я не бував раніше. Та і екскурсовод виявилась дуже жвава і позитивна жінка. Що дуже подобається у Львові — це те, що більшість цікавих історичних фактів підкріплена, так би мовити, стилізованими кафешками. Я вже склав собі чек-лист цікавих кафешок, які я планую відвідати наступної поїздки до міста Лева.
Також, що дуже вразило в Львові, так це наявність такого блага цивілізації, як велодоріжки. Вони є не на всіх дорогах, але зустрічаються досить часто. І в спальних районах, і в самому центрі. Кожна позначена відповідним знаком, дорожньою розміткою. Недарма Львів вважається найбільш пристосованим для велосипедистів містом України, відчувається подих Європи.
По завершенні нашої розважальної програми у Львові ми перекусили в Пузатій Хаті і поїхали додому. Майже всю дорогу назад у нас була жива музика. Наші програмісти не тільки вміють клацати по клавіатурі і писати код, але можуть і на гітарі зіграти, і пісню заспівати. Залізна банка з-під цукерок, в неї засипана гречка — от вам і саморобний шейкер. Найбільш голосистий в нас менеджер Діма, який своїм басом проспіпав декілька десятків пісень, але це не завадило нашому дизайнеру відрубитись на сусідньому кріслі, «впираючись носом в гітарний гриф».
Дорога назад нагадувала подорож бременських музик. Гамірно, весело і дружньо. Так ми повернулись в Хмельницький, так ми відсвяткували 5-й день народження студії. Є що запам’ятати, є що розповісти. З нетерпінням чекаємо того дня народження студії, коли Степан (як колись обіцяв) прокатає нас на дирижаблі :).
