Цього разу не буде епічних прелюдій, або розвернутих епітетів — ми люди дорослі, а на Lviv Outsourcing Forum взагалі були директори та CEO найбільших компаній України, а це, погодьтесь, рівень. Тому пропоную зробити собі чаю, відкрити цей пост та в такій трішки інтимній атмосфері, де будемо лише ви та цей блог, продовжити під катом:).
Перш за все, що ж то за івент такий? Lviv Outsourcing Forum (шукайте #LIOF) — то вже сьома конференція, що зібрала під своїм крилом власників, директорів, менеджерів IT-аутсорсингових компаній. Зі слів самих організаторів:
«Lviv Outsourcing Forum відвідали власники великих IT аутсорсингових компаній, власники середніх аутсорсингових компаній, топ-менеджмент середніх-великих IT компаній, власники малих аутсорсингових компаній, лідери невеликих команд, IT-компанії з Європи та Пн. Америки, фрілансери, власники IT-продуктових компаній, стартапи з Європи та Пн. Америки, представники європейських бізнес-асоціацій.»
Доволі потужно, так? Але тут може стати цікаво, яке ж відношення до того мав game-developer. Ну, почнемо з того, що за день до даного івенту я вже доповідав у тому ж місті Лева на GameDev Mixer, та й позаяк, Stfalcon.com отримали статус золотого партнера LIOF, а тому мали своє затишне місце, де проводили розіграші, презентації, плей-тести, та всіма іншими шляхами знайомили учасників конференції з тим, чим займається студія. І саме з таким дорученням від самого шефа ваш покірний слуга о 8:11 зайшов до готелю «Дністер» , де вже знайомилась з локацією дрім-тім нашої компанії.
До 9 ранку, коли почалась реєстрація учасників, ми встигли дістати два столики, випити галлон кави, щоб остаточно прокинутись, заповнити вищезгадувані столики нашою продукцією (візитівки, наліпки, печиво, анкетки для розіграшу призів й власне самі призи), пожувати ще кави, бо досі хотілось спати, благословити наших менеджерів на гарний день, та, нарешті, всістися з моїм напарником — найкращим HR-ом ever — Яною Бондар (brofist, man :D ).
Не знаю, чи то харизма мого компадре, чи то наявність печива з назвою студії, проте наш столик був популярним. Таким чином, лише за годину ДО всього дійства та під час першого каво-брейку, на доповідях сиділо 60 щасливих людей, чиє життя планувало стати солодшим хоча б на декілька хвилин — щоправда, термін «щастя» варіювався в залежності від ККД їхнього ж жувального апарату, але те не є суттєвим, тому продовжимо :).
За час, коли ми розповідали всім охочим про нашу компанію та дарували учасникам, що заповнили анкету, власний мерчендайз, у нас з'явився найвірніший фанат з можливих :). Хлопчина бігав по холлу готелю та «помічав» всіх людей, що йому сподобались наліпками з нашим лого. Привіт, Веніамін, ми пам'ятаємо тебе :).
З’явившись на порозі готелю, Андрій Садовий одразу викликав шалений ажіотаж довкола себе. В черзі на селфі з мером Льова вишикувались і прості менеджери, і серйозні та важливі персони: директори, СЕО та власники вітчизняних та закордонних ІТ-компаній.
А далі було вступне слово від мера цього гостинного міста. Пан Садовий сказав, що у всьому світі народжується одна розумна людина на сто тисяч. А в Україні аномалія: розумних людей дуже багато. І наша ІТ-галузь — яскравий доказ. Як на мене, він таки знає, про що говорить. Враховуючи те, що Львів вважають другою столицею ІТ-бізнесу в Україні. В цілому, Андрій Садовий справив позитивне враження на мене. Вдалося навіть трохи поспілкуватися та подякувати йому за його неймовірне місто.
Все основне дійство відбувалось паралельно на трьох потоках, кожен з яких мав свою спеціалізацію, що полегшувало прокладання маршруту учасникам форуму. Так, на Outsourcing Business основною темою було розширення бізнесу, відкриття закордонних філій та вибудовування стратегії в умовах війни. В той же час, на гілці Small-Medium Outsourcing обговорювались юридичні аспекти роботи компанії в міжнародному середовищі, правові відносини між компанією та працівниками, оптимізація витрат. На Management in Outsourcing – формування кадрів, HR в IT і тренінгові центри.
І навіть при наявності надзвичайно потужних доповідачів та страшенно цікавих доповідей, то був таки форум, а не конференція — організатори Lviv SturtUp Club намагались створити найбільш сприятливу атмосферу саме для обміну досвідом між всіма учасниками, і на нашу думку, те їм вдалось.
Якщо ви не читали попередній текст, то мала вірогідність, що ви й це прочитаєте, а якщо читали — то мали б помітити, що я згадував про анкети та призи. Так ось, після обіду (було окремо дві зали: для вегетеріанців, та… звичайних людей :)), ми таки провели розіграш призів, серед яких були чашки з нашим фірмовим логотипом, power-banks також з нашим логотипом, та wait for it… wait for it, три чумових настолки також з нашим логотипом (в нас було багаааато наліпок :D).
Не знаю, чи то такі круті призи були, чи то учасники просто нарешті поїли, але якщо до цього часу всі ходили такі собі серйозні, то за тих 15 хвилин, що проходило наше дійство, всі стояли з посмішками і створили надзвичайно затишне коло.
Під час другої половини дня ми подумали, що учасникам потрібно трішки розвеселитись, бо, певно, дуже вже серйозні теми підіймались на доповідях, зважаючи на їх зосереджені обличчя. Знайшовши chromecast, що завалявся на дні сумки, ми влаштували такий собі плейтест наших ігор і... ось що з того вийшло:
Хотілося б додати, що нашими сусідами були милі дівчатата з AOG, які паралельно з нами дарували учасникам фан. Проте, якщо в нашому випадку Фортуна сама контролювала руку Яни, то пані дали можливість боротись за перемогу. І повірте, боротьба була запекла, — починаючи від 5-річних конкурсантів, закінчуючи дорослими директорами, — всі були рівні перед трьома іграшковими машинками. Проте після завершення всіх доповідей в холі відбувся фінал між найшвидшими, найхитрішими і, взагалі, самими класними. Кількість епітетів ніяк не пов'язана з фактом, що я також увійшов у трійку фіналістів, між якими й відбулись вирішальні перегони. Взагалі не пов’язана :).
Позаяк, хочеться подякувати від душі за істинно львівські призи, які зберігають в собі атмосферу цього чудового міста, а мій кубик зайняв гідне місце в особистій колекції.
Але на тому закінчилась лише офіційна частина, і всі дружно попрямували до Ратуші, де й відбулось after-party. Місце, де влаштовують раути для еліти міста, було відкрито для ІТ-громади, і потрібно було бачити обличчя обслуговуючого персоналу, коли почали з’являтись люди не в костюмах та фраках, а в джинсах та футболках з андроїдом (привіт Андрію Ніколову). Ось так проходив той світський захід.
Після важкого дня було приємно просто поспілкуватись з доповідачами та відвідувачами конференції, під акомпонімент чарівного дуету, що виконував відомі класичні хіти.
Ну й звісно, не можна не згадати нашого маленького фана, що настільки засмутився через втрату нашої візитівки, а відтак і неможливості знайти наші ігри, що погодився терпіти тих всіх дорослих, що розмовляли на нудні теми. Ось що гріє простих розробників ігор і дає сили та бажання робити щось нове. Сподіваюсь, ми не підведемо :).
На тому моменті наш HR витягнула мене за вухо у гардероб, бо вже час було їхати, і за півгодини п’ятеро бійців інформаційного фронту спакувались в одне купе і вирушили додому.
То була довга подорож, сповнена вражень та відкриттів (особливий привіт Деражні — вона зробила цю поїздку незабутньою :D).
Ось так закінчилась ця поїздка для команди Stfalcon.com. Обмін досвідом, нові знайомства, та яскраві враження — з таким багажем ми спробуємо стати на декілька позицій професійніше та й надалі продовжимо робити лише найкращі продукти для наших користувачів та клієнтів.
До нових зустрічей на конференціях :).
So long and thanks for all the fish. ©
Від редактора блогу: Можливо, не всім був зрозумілий асоціативний ряд, що вкладався в стартові зображення для статей Сергія Катрича про його шалений уікенд. На зображеннях — Абед, один із ключових персонажів комедійного серіалу Community. Саме слово «ком'юніті» у контексті використовується для ідентифікації IT-спільноти.
